Як підвищити мотивацію дитини до навчання?

Як посилити мотивацію та підвищити бажання дитини вчитися?

Все більше учнів, незалежно від етапу навчання, мають проблеми із запам'ятовуванням того, яке отримали завдання, з мобілізацією зусиль, організацією своєї роботи.

І батьки, і вчителі шукають відповідь на запитання, що робити, щоб підвищити у дітей мотивацію до навчання, виробити звичку виконувати домашнє завдання самостійно, спонукати до розширення знань.

Зазначені вище питання набули актуальності в останні три роки, протягом яких дистанційне навчання стало домінуючою формою, до якої не були готові ні учні, ні їхні батьки та вчителі. Дистанційне навчання вимагає хороших організаторських здібностей, самодисципліни, правильного вміння зосередитися, тобто всього того, з чим навіть до пандемії  та війни в Україні діти не справлялися.

З психологічної точки зору важливо не тільки як підвищити мотивацію до навчання та його ефективність, але й як знайти основу проблем, які спостерігаються в учнів.

Механізми, відповідальні за труднощі з навчанням, складні. Причини слід шукати як через діагностику індивідуальних пізнавальних здібностей дитини та вивчення її родинних стосунків, так і через аналіз усієї системи освіти.

Щоб дитина навчалася з бажанням, необхідно виконати кілька умов:
Оцінка готовності до школи
При вступі до школи у дитини має бути діагностовано т. зв готовність до школи, тобто проведений педагогічний і психологічний тест, який оцінює, чи зможе вона відповідати освітнім вимогам, навчатися без надмірних зусиль і стресу.

Оцінюючи готовність дитини до шкільних обов’язків, психолог-педагог звертає увагу на рівень фізичного, рухового, когнітивного (зорового, слухового, мовленнєвого, пам’яті, зосередження), емоційного та соціального розвитку, а також рівень володіння знання та вміння, передбачені програмою дошкільної освіти.

Шкільна зрілість значною мірою визначає шкільну успішність на наступні роки навчання, впливає на формування самооцінки. Діти, які пішли до школи, не будучи до неї повністю готовими, у наступних класах виявляють слабшу мотивацію до навчання, бояться невдач, не вірять у свої сили.

Оцінка готовності до школи також дозволяє на ранній стадії виявити труднощі, які досі могли бути недіагностованими, наприклад, розлади обробки слуху, гіперактивність, тривожні розлади.

Школа - дружня 
Школа не може бути місцем, де дитина постійно відчуває розчарування, хронічний стан емоційної напруги. Учні, які бояться школи, переживають через негативні оцінки, бояться реакції вчителів, однолітків або батьків, які почуваються слабшими за однолітків, не люблять вчитися та не мотивовані до цього.

Почуття сильного страху, що з'являється в суб'єктивно важких для дитини ситуаціях, боязнь оцінки оточення, передчуття невдачі чи її негативних наслідків, як правило, діє на дітей «паралізуюче», викликає відчуття «порожнечі в голові», ускладнює виконання завдання, а кожна невдача посилює відчуття «Я не можу це зробити, то який сенс намагатися».

Будинок - спокій і підтримка
Дім і сім'я - це місце, де дитина відчуває себе в безпеці, отримує підтримку, прийняття і почуття розуміння. Досить часто за слабкою мотивацією до навчання ховаються проблеми, пов'язані з сімейним становищем. Тоді дитина своєю поведінкою намагається показати, що не може з цим впоратися.

Важливо, щоб батьки домовилися про те, як виконувати домашні завдання (батьки повинні виробити однакові методи і принципи підтримки дитини), підтримувати постійний контакт з учителем, зміцнювати авторитет учителя в очах дитини, відсутність негативних коментарів щодо домашніх завдань.

Робота з емоціями
Дитині необхідно надати можливість полегшити свої емоції, розвантажити їх безпечним і прийнятним способом, наприклад, за допомогою руху, гри, вправ на розслаблення, візуалізації, масажу.

Вправи на візуалізацію (уявлення конкретного контенту) також є чудовим методом роботи над мотивацією дитини, вони можуть підвищити впевненість у собі та віру у власні сили.

Робота з невдачами
Слід заохочувати дітей з раннього віку оволодівати вмінням справлятися з невдачами. Однак підтримка не повинна полягати в надмірній опіці
і допомозі. Не можна обмежуватися лише розрадою.

Добре заохочувати дітей аналізувати причини невдач, допомагати їм робити висновки на майбутнє, вказувати на порушення і водночас висвітлювати досягнення. Усвідомлення того, що невдача є природною частиною життя, що кожен має право на помилку, показ прикладу, як поводитися з невдачею, тренування вміння «програвати» (настільні ігри, ігри, що вимагають змагання) підвищує мотивацію приймати виклики.

Похвала
Діти потребують похвали – помічати позитивну, бажану поведінку, сигналізувати про те, що нам сподобалося, є одним із прийомів поведінкової та когнітивної взаємодії та призводить до їх частішої появи. Надання дітям потрібної кількості підкріплень покращує мотивацію до навчання, підвищує самооцінку та дає відчуття волі.

Похвала – ефективний і простий метод, але щоб принести результат, дорослі повинні пам’ятати кілька правил – хороша похвала має бути достовірною, описовою, позбавленою критики, враховувати зусилля дитини, відбуватися безпосередньо (або через короткий проміжок часу) від правильної поведінки.

Ефективні команди
Якщо ми хочемо, щоб учні виконували наші вказівки, ми повинні давати їх ефективно в той момент, коли дитина зосереджує свою увагу на нас. Хороша інструкція має бути сформульована однозначно, конкретно, адаптовано до здібностей дитини, без критики.

Рольова модель
Від батьків і вчителів дитина повинна навчитися планувати навчання, грамотно його організовувати, запобігати відволіканню, справлятися зі шкільним стресом.

Діти вчаться шляхом наслідування та моделювання, їм потрібен хтось, хто навчить їх, як ефективно працювати, і що навчання може приносити задоволення. Якщо з дитинства їх надмірно розвантажують і захищають (або, навпаки, надто обтяжують), якщо вони не мають можливості спостерігати за працею та захопленням батьків, не беруть участі у спільній діяльності, вони не мають можливості вчитися планувати, проявляти самостійність, радіти успіхам.

Техніки навчання
Дітей потрібно навчати різноманітним технікам навчання, і ці техніки мають бути адаптовані до їхніх індивідуальних стилів навчання. Кожен із стилів навчання – спосіб найкращого запам’ятовування нової інформації чи вивчення нових навичок – потребує методів, які використовують сильні сторони (різні техніки будуть корисними для візуального учня, а інші – для кінестетичного).

Власна думка
У дитини виникає потреба висловити свою думку про те, що вона вивчає. Корисно поговорити про те, що вона думає та відчуває про школу та як вона ставиться до домашнього завдання. Також важливо виявляти уважність, терпіння та сприйняття дитячих тривог, запитань і скарг. Завдяки таким розмовам ми маємо шанс вибудувати правильне ставлення до шкільних оцінок, донести до дітей розуміння того, що ми вчимося за знання, а не за оцінки (оцінки важливі, але не варто надавати їм занадто великого значення).

Кожна з перерахованих вище умов важлива для того, щоб діти мали оптимальні умови для навчання, щоб мотивація до розумових зусиль розвивалася таким чином, що забезпечить їхній шкільний успіх. Ви знайдете більш детальне обговорення кожної з цих умов у наступних статтях.