Як правильно підтримати учня, тато або мама якого зараз захищають Україну?
Психологи радять:
Щоб бути дійсно підтримкою та опорою для дитини, дорослий мусить передусім звернути увагу на власний емоційний стан. Адже діти дуже точно зчитують будь-яке відчуття напруги чи найменшу нещирість..
Схожі обставини можуть викликати в дітей зовсім різні реакції. В той час, як один учень, сумуючи за батьками-військовослужбовцями, буде закриватись у собі й стримувати емоції, інший – привертатиме увагу агресивною поведінкою. Пам'ятайте, що агресія в такому випадку – це спроба самозахисту, тому не варто одразу карати учня за погану поведінку, не розібравшись детально в її причині.
Зняти стрес та емоційну напругу дитині допоможе звичайна увага. Іноді щирого спілкування або й просто мовчазної присутності поряд та знаків підтримки буває досить, щоб заспокоїти учня й допомогти йому знизити почуття тривожності.
Плакати й сумувати – нормально. Дозволяйте дитині проявляти будь-які емоції, допомагаючи та підтримуючи її у цьому. Молодшим учням можна допомогти, запропонувавши зобразити свої емоції на папері, а потім разом обговорити малюнок. Старші діти можуть спробувати вести щоденник, у якому записуватимуть свої переживання. Також гарною ідеєю стане організація театрального гуртка.
Для дітей військовослужбовців проводять групи підтримки. Це можливість у безпечному середовищі, у супроводі спеціалістів-психологів, поділитися своїми думками та емоційними переживаннями з однолітками, які переживають щось подібне, діляться тим, що їх хвилює. Також на таких зустрічах діти можуть дізнатися та спробувати прості техніки саморегуляції, які в подальшому за потреби зможуть самостійно використовувати. За потреби звертайтеся до Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців та отримайте всю необхідну допомогу.
